Свідотство перше


DONATE PayPal (USD)


Свідотство перше


 Якось я стояв зі своїм собакою на ім'я Байрон на березі річки Гнилий Тікич що бере свій початок в смт Ставищі що на Київщині та ловив рибу - це було літом 2012 року. Раптово біля мене з'явився воїн у голографічній проекції, він був у повній амуніції яка була схожа на амуніцію воїнів стародавнього світу та вищий за мене у три рази (мій зріст 1 метр 92 см) але зброї при ньому не було. Воїн привітався зі мною словами: "Вітаю тебе наш принсе!" та назвав своє ім’я: "Асур".


 Я стояв та не міг висловити ні слова, мій собака Байрон теж був як загіпнотизований виляв хвостом та піднявши свою морду так само як і я дивився на Асура. Потім Асур мабуть читаючи мої думки сказав що він з планети Нубіру та що на Нубіру я відношусь до вищої касти воїнів, що я Принс. Потім він почав розповідати про мою місію на планеті Земля. Сказав що планета Земля захоплена демонами які загрожують людству повним знищенням та що тільки я можу їх зупинити тому що володію магічною силою. 
 Я просто стояв і дивився на нього не взмозі нічого вимовити. Раптово я почав бачити якесь ведіння, якусь планету у сонячній системі до якої я швидко наближався, раптово я опинився на цій планеті та передімною відкрилась красива панорама - спочатку рівнина на якій стояли безліч воїнів схожих на Асура, а за ними були неймовірної краси гори з верхівками вкритими снігом. Було дуже тепло та моє тіло відчувало якийсь прилив енергії було таке відчуття що я можу перевернути світ. Воїни стояли та вітали мене прикладаючи долоню правої руки до своєї лівої верхньої частини грудей і при цьому кланялись головою, вимовляючи такі слова: "Достойний ти прийняти і честь, і славу." 
 Так вони повторювали декілька разів. Та їхні слова розносилися громовим ехом по всій рівнині. Потім раптово все зникло і передімною знов стояв Асур. Потім він сказав що мені потрібна буде його допомога та що він буде ще приходить до мене. Він приложив свою долонь правої руки до своєї верхньої частини лівої груді, поклонився мені та зник. Ще кілька секунд я стояв як вкопаний у землю з відчуттям повної ейфорії. 
   Трошки отямившись Я присів на березі та почав гладити свого собаку який виглядав якось дивно немов людина тільки в образі собаки. Потім все пройшло і стало як зазвичай.

Батько Андрій



Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Людожери

Українці - нащадки богів або Атлантида на берегах Дніпра.

Молитва справжнього українця