Свідотство третє
Свідотство третє
Якось у літку 2012 року перебуваючи в смт Ставищі що на Київщині в будинку свого батька Святині Василя Опанасовича до мене у гості зайшли два місцевих хлопця. Вони принесли з собою горілку та запропонували мені випити з ними. Але я хочу розповісти що трапилось у момент моєї з ними зустрічі, коли я зустрів їх біля хвіртки воріт.
Ці двоє вже приходили до мене не перший раз, один високий хлопець майже одного зросту зі мною спортивної статури, а з ним хлопчик невеликого зросту та рази в два молодший за першого. Коли вони підійшли до хвіртки раптово за їхніми спинами з’явилась голографічна проекція Асура, він стояв у повній військовій амуніції, на лівому боці в нього висів меч та долоня його лівої руки була покладена на рукоять меча, а у правій руці він тримав списа. Асур сказав мені кивком голови показуючи на цих хлопців::
«Повелителю – це не люди, це два демона в людському обличчі.»
«З чого ти взяв що вони демони?»
Асур відповів мені:
«Ці два виродка займаються мужолозтвом. Придивись до них уважно.»
Він трошки помовчав, ніби даючи мені час придивитися до них уважніше, а потім додав:
«Вони прийшли тебе вбити. Якщо ти не віриш мені, впусти їх у подвір’я та засвідчись в цьому особисто. Попереджаю тебе що буде далі – той що менший буде пити горілку з тобою на рівні та відволікати тебе, а той що кремезний, буде таємно виливати горілку зі своєї чарки на землю. Коли ти будеш гарно випивший той що кремезний нападе на тебе та спробує тебе вбити. Коли він на тебе нападе, ти сильно вдар його своєю ногою по його нозі, а коли він впаде не добивай його. Демони злякаються та підуть самі з подвір’я».
Я обернувся та подивився на свого собаку Байрона, той стояв як зачарований, задравши свою щасливу з висунутим язиком морду до гори, дивлячись на Асура, вдячно махав хвостом.
Потім, повернувшись, я уважно став вглядатись в обличчя хлопців та побачив, що той що менший схожий на чорта – замість носа в нього було рило свині з двома великими кликами, а на голові були невеличкі рога. Очі в нього горіли червоним вогнем. Той що «кремезний» був наче дикий кабан, рило в нього було чорне і волохате, а з ніздрь виривався чи то пар, чи то дим. Замість зубів в нього було багато великих кликів, очі горіли червоним вогнем та він весь час плямкав своїм поганим ротом намагаючись щось вимовити. Здавалось що він хотів вимовити ім’я свого владики – Бафамет. На голові в нього були два великих рога, а на лобі була гнійна язва з черв’яками.
Це мене ні трохи не злякало, адже Асур був весь час поряд зі мною і ні куди не зникав. І весь наступний вечір Асур був поряд, та час від часу давав мені поради.
Я добре знаю що можу випити багато горілки і не сп’яніти. Багато років займаючись бойовими мистецтвами я усвідомив, що великий майстер бойових мистецтв – це людина, яка навіть в стані сильного алкогольного сп’яніння може повністю себе контролювати та не проявляти ні до кого жодної краплі агресії поки його життю не загрожує небезпека.
Я впустив цих двох виродків у подвір’я. Ми сіли біля хати, я виніс чим закусити.
Коли почали пити горілку, я весь час спостерігав краєм свого ока за «кремезним» демоном шукаючи підтвердження слів Асура. Через деякий час я побачив, що «кремезний» дійсно виливає чарку за чаркою на землю, коли менший демон п’є горілку зі мною на рівні, розповідаючи мені якусь х*йню.
Саме цікаве що мій собака Байрон за весь цей час жодного разу не гавкнув, інколи я обертався щоб подивитись на нього та бачив, що він немов людина, спостерігає уважно за всім що відбувається.
Коли в чергове ми з меншим демоном випили, «кремезний» знов вилив чарку з горілкою на землю. Тоді я встав та сказав «кремезному»:
«Навіщо ти переводиш горілку? Не хочеш пити, то не пий, але навіщо ти виливаєш чарки на землю?»
Та в цей момент «кремезний» демон кинувся на мене з кулаками, намагаючись мене вдарити в обличчя.
Багато років займаючись бойовими мистецтвами я відпрацював техніку оборони до автоматизму, якщо би мене навіть розбудили п’яного у дві години ночі та почали наносити мені удари, я впевнений, що навіть не усвідомлюючи своїх дій, я би відбив напад.
Тому в цій ситуації я вправно почав відбивати удари «кремезного» демона, але відступаючи, трошки не втримав рівновагу та впав на землю.
Сконцентрувавши свою увагу та зосередившись на поєдинку, я швидко підвівся на ноги. Та коли демон знов пішов на мене в атаку, я сильно вдарив його своєю ногою по його нозі трохи нижче його коліна.
Демон заревів від болю, здавалось що все село почуло його нелюдський вій. Він впав на землю та з ревом почав качатися по землі призиваючи на допомого інших демонів та Бафамета. Так продовжувалось хвилин десять.
Вась цей час Асур стояв та реготав спершись на списа та тримаючись за живіт лівою рукою, собака Байрон теж реготав як людина, тримаючись своїми лапами за своє пузо.
Все виглядало настільки дивно. Я був п’яний, але не відчував цього. Голова моя була ясна як день, я міцно тримався на ногах і все усвідомлював.
Нарешті менший демон підхопив «кремезного», допомігши йому стати на одну ногу, скиглячи та кульгаючи демони пішли з мого подвір’я.
Асур поклонився мені та зник. Зачинивши хвіртку та відв’язав Байрона, я пішов разом з собакою у хату спати.
Така ось історія.
Батько Андрій
Дивіться нас за посиланнями:
- Sviatyna's Angels Fashion TV
- CANNIBAL NEWS
- ЄСФ-ІНФОРМ
- Релігійне об'єднання богообраних українців (не жидів)
- Федерація Бесконтактного Рукопашного Бою України - "Вільний стиль"
- Незалежний приватний юрист Святина Андрій Васильович
- Перша транспортна компанія "Святина та Ко"
- Ми на Google+
- Ми на Facebook
- Ми на Twitter
- Ми VKонтакте
- Ми на Pinterest
- Ми на YouTube ЄСФ-ІНФОРМ
- Ми на YouTube Sviatyna's Angels Fashion TV
- Ми в Tik Tok
- Ми в Instagram
- Andrii Sviatyna's store
Коментарі
Дописати коментар